УКРАИНА, 7 июл. - SV Development. Мова йде про ковельське відділення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яке знаходиться у місті залізничників на вулиці Сагайдачного, 6-В.

Дізнавшись про широко розрекламований грудневий депозит «Найкращий від Миколая оn-line» у гривнях, 39-річна ковельчанка Наталія укладає тут 9 грудня 2013 року договір банківського вкладу, поклавши на депозит 500 тисяч гривень, а через кілька днів – 12 грудня – вона підписала аналогічний договір, віддавши банку на зберігання ще 500 тисяч гривень.

Річний термін повернення вкладів минув у грудні 2014 року. Вкладниця двічі зверталася із заявами до «Дельта Банку» з проханням повернути 1 мільйон гривень – астрономічну для переважної більшості українців суму. Але все безрезультатно. Не отримавши свої депозити, вона змушена була подати позов до Ковельського міськрайонного суду, який 6 січня 2015 року відкрив провадження у справі про стягнення грошових коштів.

До суду згодом надійшла заява представника «Дельта Банку» про те, що вищезазначені договори було укладено між сторонами, а не між позивачем та Ковельською філією відповідача, яка не є юридичною особою, як про це стверджується у позові. Мовляв справа повинна слухатися не у Ковельському, а в Дарницькому районному суді міста Києва, куди її слід передати за належною підсудністю.

Заслухавши думку адвоката вкладниці, головуюча суддя Ірина Логвинюк прийшла до висновку, що заява є безпідставною та до задоволення не підлягає. Відповідно вимог статті 110 Цивільно-процесуального кодексу України, позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред’являтися також за їх місцезнаходженням.

У позові говориться, що невиконанням зобов’язання «Дельта Банк» поставив Наталію та її родину «в скрутне матеріальне становище, завдав моральних страждань, що виразились у душевних хвилюваннях з приводу відсутності потрібних коштів; вона змушена була звертатись за правовою допомогою, вживати додаткових заходів по відновленню свого матеріального становища, що грубо порушує сталий спосіб її життя».

Так, у грудні 2014 року позивачка закінчила будівництво приміщення кафе. На проведення внутрішніх робіт та придбання меблів мала намір витратити спірні кошти. Внаслідок знецінення грошових заощаджень вартість меблів та матеріалів за станом на січень цього року є значно вищою. На даний час у зв’язку з відсутністю коштів вона не має змоги придбати решту меблів та провести відкриття закладу.

Все це викликає у неї «сильне душевне хвилювання». Вона «втратила психологічну рівновагу, протягом двох тижнів змушена була звертатись до лікаря-невролога з приводу свого психологічного стану». Їй було призначено лікування. Отож, відшкодування моральної шкоди позивачка оцінила в 6 тисяч гривень.

Наталія в судове засідання не з’явилась, хоча належно була оповіщена, а про причини неявки суду не повідомила. Її адвокат позовні вимоги підтримала повністю. До суду із «Дельта Банку» ніхто не прийшов.

Попередньо представник відповідача подав письмове заперечення проти позову, вказавши, що вкладниця має в банку чотири рахунки, і що 1 мільйон гривень було переведено на два депозитних рахунки з поточного, який був відкритий ще 8 травня 2013 року.

У «Дельта Банку» стверджують, що на момент звернення позивача про виплату коштів, що вже перебували у її розпорядженні і власності, на її поточному рахунку, діяла постанова правління Національного банку України від 29 серпня 2014 р. № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», до якої 22 вересня того ж року внесено зміни: зобов’язано банк обмежити видачу готівкових коштів з поточних рахунків клієнтів через каси та банкомати у межах до 15 тисяч гривень на добу на одного клієнта у еквіваленті за офіційним курсом Нацбанку України.

«А тому банк не був вправі здійснити видачу коштів позивачеві з її поточного рахунку у повному розмірі, що відбулось в межах закону та не з вини банку», – наголошується у документі «Дельта Банку».

Суд вважає безпідставним посилання представника відповідача, що у невиплаті спірних коштів немає винуватості «Дельта Банку», так як згадане положення НБУ стосувалось обмеження видачі (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті, що у еквіваленті складала суму 15 тисяч гривень, а спірні кошти за договорами мались у національній валюті – гривні.

Крім того, згідно норм Цивільного кодексу, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

«За умовами договору для його сторін є обов’язковими положення правил банківського обслуговування фізичних осіб, де пунктом 49 передбачено: банк має право встановлювати спецліміти на картки та у односторонньому порядку змінювати їх, про що доводиться клієнтові перед укладенням договору. Позивач перед укладенням договору була ознайомлена з правилами та визнала їх обов’язковими для виконання і дотримання. Відповідач 12 та 16 грудня 2014 р. перерахував кошти на поточний рахунок позивача вчасно, згідно з договорами, і позивач мала змогу з цього моменту вільно використовувати кошти у безготівковому режимі або отримати їх готівкою з урахуванням обмежень, встановлених НБ України. Жодних розпоряджень позивача про списання коштів з рахунку до банку не надходило», – йдеться у поясненні представника «Дельта Банку».

Як вбачається з виписки по поточному рахунку, позивач жодних операцій, що були б відхиленими платіжною системою банку, в період з 14 грудня 2014 року по 16 березня 2015 року не здійснювала. Спірні кошти перебувають у її розпорядженні та власності позивача. При цьому представник «Дельта Банку» зазначає, що Наталія не надала суду доказів завдання їй моральної шкоди.

Суддя Ірина Логвинюк встановила, що «доказів того, що мало місце перерахування спірних коштів на поточний рахунок позивача та остання мала і має можливість їх безперешкодно отримати, відповідачем суду не надано. Крім того, відповідачем не доведено суду тієї обставини, що між сторонами було укладено договір банківського рахунка саме на умовах, зазначених представником відповідача у письмовому запереченні проти позову. Перерахування відповідачем спірних коштів на рахунок, з якого отримання їх позивачем, як вказує представник відповідача, не є безперешкодним, не можна розцінювати як добросовісне виконання умов договорів в частині повернення депозиту».

Суд прийняв заочне рішення: позов задовольнити частково – стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь позивачки 1 мільйон гривень за договорами банківських вкладів (депозитів), 2 тисячі гривень моральної шкоди, 2 тисячі 393 гривні судових витрат.

Представник «Дельта Банку» подав заяву про перегляд заочного рішення, мотивувавши тим, що він не був належно оповіщеним про проведення судового засідання. За його словами, відповідно до постанови правління Нацбанку України від 2 березня 2015 р. № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації, що діє до 2 вересня цього року.

В судове засідання жоден з учасників справи не з’явився. Суддя Ірина Логвинюк заяву задовольнила, а своє попереднє рішення – скасувала, призначивши справу до судового розгляду в загальному порядку.
Теги: банк, шахрайство, суд

Консалтинговая компания "SV Development"